Народився Василь Омеляненко 1925 року в містечку Опішне, що на Полтавщині, в селянській родині. Сім’я не мала своєї хати, наймала житло у односельчан на кутку Гончарівці, де споконвіку жили гончарі. «Пам’ятаю, було мені 9 років. Хлопців на вулиці було багато. Ми гралися, бігали по вулиці. Через дорогу жили Багрії. У них до хати був добудований невеличкий прихалабочок. У ньому стояв столик, на якому була ціла сотня свистунів. Ми з братом Петром просто подивилися, і на цьому закінчилося. Та побачені свистуни довго не давали мені спокою, весь час чомусь про них думав», – згадував Василь Онуфрійович. До Другої світової війни хлопець мав семирічну освіту, а середню здобув вже у 1950 році у вечірній школі. У грудні цього ж року став до роботи на Опішненський завод «Художній керамік», з яким пов’язав 35 років свого творчого життя. Працював спочатку гончарем, робив свистуни, барани, куманці, а згодом став майстром творчої лабораторії. На початку 1960-х років почав представляти свої роботи на обласних і республіканських виставках декоративно-ужиткового мистецтва. Зокрема, декоративна скульптура «Баран» Василя Онуфрійовича вперше представляла завод «Художній керамік» на виставці в Брюсселі (Бельгія). За цю роботу майстра було нагороджено грошовою премією. Неодноразово був лауреатом престижних республіканських та всесоюзних художніх виставок, конкурсів, фестивалів. Гончарні вироби майстра репрезентували мистецтво України на міжнародних виставках у Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщі, США, Норвегії, Великобританії та інших країнах світу.

Творчість Василя Омеляненка – визначне явище українського мистецтва. Роботи художника є класичними зразками сучасної народної кераміки. Від початку своєї творчості майстер віддає перевагу декоративній зооморфній скульптурі: виготовляє традиційний для гончарства Опішного посуд у вигляді левів, биків, баранів, козлів. Жоден з виробів майстра не схожий на інші. У руках гончаря вони перетворилися на унікальні скульптури зі складними, лише їм притаманними декоративними системами образотворення.

Серед найвідоміших творів Василя Омеляненка – скульптура «Лев при двох головах» – знаковий, неповторний шедевр українського керамічного мистецтва, перший монументальний твір в історії української народної скульптури, який вже майже три десятиліття стоїть на тому місці, де і був створений – у Національному музеї гончарства в Опішному. Він створив його під час Першого регіонального симпозіуму керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1997). Лев ніби народжений із самої землі, виліплений із її глибинної сили. Дві голови, повернені в різні боки, символізують те, що він одночасно дивиться в минуле й майбутнє. У масивному, на перший погляд статичному тілі Лева відчувається внутрішній рух – ніби дух майстра продовжує жити в кожному вигині форми. Для його творення автору довелося розробляти оригінальний внутрішній каркас, висушування кераміки просто неба та випалювання великих за розміром робіт. Подолавши всі труднощі, майстер створив унікальний твір – своєрідний оберіг українських земель – від Карпат до Дону, від Полісся до Чорного й Азовського морів, за що отримав другу премію Симпозіуму гончарства.

Василь Омеляненко – один із видатних мистців-керамістів, чия творчість стала живим втіленням народного мистецтва. У його роботах давні традиції інтегруються з власним творчим баченням мистця, де кожна форма має свою історію, а кожен образ – свою енергію. Його стиль впізнаваний: потужні, виразні форми, пластичність, природна гармонія об’ємів. Майстер сміливо експериментував із композицією й пропорціями, але залишався вірний головному – українській традиції.